Опис власного педагогічного досвіду

Опис педагогічного досвіду

вчителя образотворчого мистецтва

Кривецької ЗОШ І-ІІ ступенів

Максимів Оксани Богданівни

"Формування національної свідомості і розвиток духовного світу школярів засобами української культурно-мистецької спадщини на уроках образотворчого мистецтва та в позакласній роботі з предмета"

Вступ

1. Актуальність викоритання національної культурно-мистецької спадщини у формуванні нацональної свідомості та школярів та їхньому духовному розвитку.
2. Особливості застосування кращих здобутків різних галузей народного мистецтва у педагогічній діяльності.
3. Використання творчої спадщини видатних українських художників, що працювали у різних жанрах академічного мистецтва (живописі, графіці,  скульптурі)   як ілюстративного матеріалу.

4. Висвітлення діяльності сучасних українських митців (дизайнерів, художників, майстрів декоративного мистецтва), які застосовують елементи національних культурно-мистецьких здобутків.аціональної
5. Національне виховання на прикладі власної творчості вчителя.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі своєї історії в умовах російської агресії Україна розв’язує складні завдання економічної, політичної стабілізації та національно-культурного відродження. В період цих складних суспільно-політичних та економічних змін надзвичайно важливого значення набуває проблема національне виховання дітей та молоді. Для досягнення успіхів, які стоять перед Україною уже зараз та в найближчому майбутньому на шляху до входження у європейський та світовий простір необхідне формування патріотизму, національної свідомості, відданості справі, активної громадянської позиції та відродження культурних, духовних цінностей, що культивувалися на нашій землі.

З патріотизмом органічно поєднується етнічна самосвідомість громадянина, що містить в собі любов до свого народу, віру в його духовні сили і майбутнє, готовність до праці на користь народу; знання та вміння осмислювати його моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; передбачає систему вчинків, що мотивуються любов’ю, вірою, знаннями, звичками, відповідальністю перед своїм народом.

Актуальність використання національної культурно-мистецької спадщини у формуванні національної свідомості та школярів та їхньому духовному розвитку

Серед основних завдань Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року є побудова активної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності та відповідальності сім’ї за освіту і виховання дітей.

Формування творчої, ініціативної, національно свідомої особистості вимагає наповнення  всіх ланок навчально-виховного процесу змістом, який би відображав справжню історію, мистецтво, культуру, символіку, природу рідного краю, всієї України та забезпечував можливості постійного духовного самовдосконалення особистості, розвиток її інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності суспільства.

Важливість національного спрямування у вихованні підростаючого покоління підкреслювали українські прогресивні діячі, педагоги Г. Ващенко, Б. Грінченко, М. Грушевський, О. Духнович, М. Драгоманов, І. Огієнко, В. Сухомлинський, С. Русова та ін.

Серед багатьох засобів формування національної свідомості, патріотизму та духовного розвитку дітей важливе місце відводиться висвітленню у навчально-виховному процесі культурно-мистецьких, духовних здобутків минулих століть, їх незрівнянної цінності для кожного українця, їх актуальності у багатьох галузях сучасного українського мистецтва. Національно-патріотичне виховання на традиціях українського народу розглядають у своїх працях багато сучасних педагогів, такі як Ю. Бондаренко, О. Вишневський, В. Довбищенко, Р. Захарченко, П.Ігнатенко, В. Каюков, О. Онищук, , Б. Ступарик, О. Ярмоленко та ін.

У здійсненні цих завдань велику роль відіграє освітня галузь «Мистецтво». У діючому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1392) їй відводиться важливе місце у формуванні загальнокультурної компетентності, що передбачає здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності.

Для реалізації мети національно-патріотичного, духовного виховання  засобами національної культурно-мистецької спадщини (відповідно до тематики уроків та позакласної роботи) я працюю у таких напрямах:

1)    Використання кращих здобутків різних галузей народного мистецтва, особливу увагу при цьому звертаючи на твори  майстрів нашого Прикарпатського краю.

2)    Ознайомлення з творчістю видатних українських художників, що працювали у різних жанрах візуального мистецтва: живопису, графіки скульптури, архітектури.

3)    Висвітлення діяльності сучасних українських митців (дизайнерів, художників, майстрів декоративного мистецтва), які у своїх творах застосовують елементи наших національних культурно-мистецьких здобутків, чим підтверджують їхню незгасаючу актуальність у сучасному мистецтві. У цьому напрямі роботи також демонструю та розповідаю учням про власні творчі роботи, виконані за етнічними українськими мотивами.

Особливості застосування кращих здобутків різних галузей народного мистецтва у педагогічній діяльності.

Українське декоративно-ужиткове мистецтво є одним з найбільш важливих і ефективних засобів формування естетичної та духовної культури підростаючого покоління. Спілкування дітей з творами народного мистецтва важливе для педагогічної практики, оскільки воно розвиває творчу уяву та фантазію, збагачує образне мислення, активізує дитячі емоції та почуття. Практично прилучаючись до народної творчості, молодь вбирає в себе філософський, ідейно-моральний, психологічний, естетичний зміст, поступово стаючи невід'ємною частиною рідного народу, нації. Прикладна діяльність формує духовний світ людини, почуття власної гідності, цілеспрямованість, прагнення до морально-естетичних ідеалів, сприяє усвідомленню багато вимірності і глибини історичної пам’яті українського народу та його власної самобутності.

Аналіз змістового наповнення програми з образотворчого мистецтва для 5 – 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів передбачає можливість широкого використання засобів українського народного мистецтва, народних традицій. У 5-му класі образотворче мистецтво вивчається учнями за видовою різноманітністю, де певна кількість годин відводиться декоративно-прикладному мистецтву. У 6-му  класі, де основна увага зосереджена на жанрах образотворчого мистецтва і висвітленні особливостей кожного з цих жанрів у різних його видах (графіка, живопис, скульптура тощо), кожен жанр також розглядається і в декоративно-ужитковому мистецтві. У 7-му класі увага звертається на вивчення видів мистецтва, що формують просторове та предметне середовище людини – архітектуру та різні види дизайну. Тут також можна застосовувати мистецькі надбання минулого.

На уроках, пов'язаних із вивченням особливостей декоративного мистецтва,  я використовую багато ілюстративного матеріалу, що, перш за все презентує твори українських майстрів. Це і зразки народної вишивки, і писанкарства, і килимарства, і гончарства, і декоративного розпису, і багатьох інших видів народної творчості. Оскільки українське народне мистецтво багате різноманітними орнаментами (рослинними, геометричними, зооморфними), елементи яких мають прадавнє символічне значення, я застосовую схеми, які дають змогу ознайомитися та зрозуміти давні українські символи, які дійшли до нас з глибокої давнини.

Важливим аспектом у цій роботі я вважаю ознайомлення учнів з творчістю видатних українських майстрів народного мистецтва, імена яких відомі не тільки в Україні, але й далеко за її межами завдяки оригінальності та неповторності їх творів, демонструванню у них глибинного змісту душі  українця  та їхньому надзвичайно вагомому внеску в українську культуру. Наприклад, це творчість Марії Приймаченко – майстра українського «наївного» мистецтва, що через усе життя пронесла жагу творити, потребу ділитися своїми відкриттями з людьми, творити неповторний світ власних образів, світ добра, краси, прагнення мистецьки висловлювати ті почуття, що живуть в народі, в його фольклорі, в його думах та піснях. Зображення  фантастичних тварин, породжених геніальною уявою майстрині – чудова ілюстрація особливостей анімалістичного жанру  у декоративному мистецтві. Сюжетні твори Марії Приймаченко («Українське весілля», «Маруся мичку пряла», «Сватання» тощо) є яскравою демонстрацією побутового жанру у народній творчості, що виражають самобутність життя українського народу, його ліричну, співучу душу.

Поряд із застосуванням творчих надбань народних майстрів, що працювали в минулому і працюють зараз у різних видах декоративно-прикладного мистецтва по всій території України, ознайомлюю учнів з мистецькою спадщиною нашого рідного Прикарпатського краю, яка має свої неповторні, унікальні риси і є для нас особливо близькою, адже оточує нас із раннього дитинства.

Декоративно-прикладне мистецтво нашого Прикарпаття має свою давню історію, що творилася протягом багатьох віків під особливим впливом дивовижної, чарівної природи. Вона не тільки впливала на формування естетичних смаків  людей, що тут жили і надихала талановитих при карпатців на творчість, але і формувала сировинну базу для тих галузей декоративно-прикладного мистецтва, що розвивалися в нашому краї з давніх-давен: виготовлення ліжників, килимарство, художня обробка дерева, художня обробка шкіри, керамічне мистецтво. Окрім цього, у нашому регіоні протягом століть формувалися неповторні орнаменти надзвичайної краси та багатства, які не можливо сплутати з візерунками інших українських територій.

На уроках, заняттях гуртків я використовую ілюстративний матеріал, що демонструє творчість майстрів нашого краю у різних видах декоративно-прикладного мистецтва. Наприклад, коли вивчаємо види ДПМ, вважаю за потрібне здійснити ознайомлення з керамічним мистецтвом через гуцульську кераміку, що вирізняється своїм світлим колоритом та цікавими барвистими розписами, з майстрами, які дарують її красу світу (династія Баранюків, Павлина та Григорій Цвілик, Олекса Бахматюк). Вона зачаровує не тільки своїми оригінальними квітковими візерунками, але також завдяки своїм побутовим мотивам є справжньою енциклопедією життя горян з його радощами і смутком, безтурботною веселістю і тяжкими буднями, сповненими важкої праці, а також любов’ю до рідної землі та постійною боротьбою за її краще майбутнє. Я пропоную учням не тільки візуально ознайомитися з традиціями косівської кераміки, а й застосовувати її мотиви у практичній діяльності, наприклад, попрацювати над творчим натюрмортом, в який можна ввести зображення керамічного виробу, або створити тематичну композицію, використовуючи стилістику та колірну гаму керамічних розписів.

При вивченні побутового жанру в декоративно-прикладному мистецтві  не можливо не згадати про чудові твори Михайла Біласа, що є вихідцем з нашого краю (с. Креховичі Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.). Цей відомий майстер працював  у техніці художнього ткацтва, виготовляючи чудові гобелен, де різнобарвними нитками створював близькі для кожного українця образи з народного життя, підкреслюючи в них багатство наших відточених віками духовних, культурних цінностей. На його гобеленах можна побачити і дружню українську родину, і матір з дитям ( славнозвісний твір «Лебеді материнства»), і людей, що зібралися в святковий день біля храму.

Не обминаю увагою і календарну обрядовість українського народу, види декоративно-прикладного мистецтва, що традиційно з нею пов’язані. В період великодніх свят часто звертаюся до багатих традицій прикарпатського писанкарства, застосовуючи його мотиви для творчих завдань, які пропоную учням на уроках, на заняттях гуртків, під час проведення тематичних виставок та конкурсів.

В час, коли наближаються новорічно-різдвяні свята, намагаюся використовувати в своїй педагогічній роботі українські традиції, що пов’язані з їх святкуванням, особливо їхні культурно-мистецькі та духовні складові. Календарно-тематичне планування з образотворчого мистецтва передбачає урок на тему «Українські традиції святкування Різдва. Герої Різдвяного вертепу». Для проведення цього уроку я розробила дидактичні матеріали, в яких застосувала демонстрацію творів українських майстрів декоративного мистецтва на різдвяну тематику, цитати із Біблії про народження Ісуса Христа, узагальнену розповідь про особливості вертепу як лялькового театру з його багатовіковою історією, фото «живих» вертепів, які організовуються у нашій місцевості.

Серед розмаїття народного мистецтва Прикарпаття, елементи якого я використовую у своїй педагогічній діяльності, особливе місце відводжу ілюструванню мистецької спадщини свого Богородчанського району, в якому живу і працюю. Те, що нас оточує, є для нас більш зрозумілим та близьким. Тому і твори мистецтва нашої місцевості, чи то образотворчого, чи музичного є більш близькими та рідними для школярів.

Але щоб використовувати народознавчий матеріал на уроках, його потрібно було зібрати і опрацювати. 

Досліджувати мистецтво рідної Богородчанщини я почала ще у студентські роки. Значним джерелом інформації стала культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села», проведення якої було розпочато у 2006 р. і яка триває дотепер і постійно поповнює свої фонди. Я ознайомлювалася з матеріалами акції у відділі культури і туризму Богородчанської РДА. Ця акція дає нам матеріали про ще збережені давні мистецькі джерела, про людей що захоплюються старовинними речами  та колекціонують їх, про сучасних митців нашого краю та їхні твори.

Ще одним вагомим джерелом для вивчення культури і мистецтва нашої місцевості є Саджавський музей етнографії і побуту. Я відвідувала цей музей, робила фотознімки експонатів, спілкувалася з упорядником та директором  музею Морозом В. І. Окрім побутових предметів старовини, Василь Іванович зібрав багато старовинних фотознімків, деякі з них датуються ще початком ХХ ст., створив альбоми давньої музичної творчості села, розповідями про місцеві традиції та обряди, деякі з них можливо вже забуті серед населення. Старовинні вишиванки, бунди, постоли,  тарелі, бочівки випромінюють енергетику предків і десь в уяві з глибини віків виринають фрагменти їхнього життя.

Зібрані протягом декількох років матеріали, що висвітлюють мистецтво Богородчанщини, здобутки якого можна використовувати в навчально-виховному процесі я представила у формі пошуково-дослідницького проекту, що теоретично обґрунтований та проілюстрований мультимедійною презентацією.

Використання творчої спадщини видатних українських художників, що працювали у різних жанрах академічного мистецтва (живописі, графіці,  скульптурі, архітектурі)   як ілюстративного матеріалу.

Важливим аспектом у вивченні графіки, живопису, скульптури є використання у якості наочного матеріалу фоторепродукцій творчих робіт видатних українських митців, щоб до свідомості дітей донести той факт. Що справжні мистецькі шедеври творилися не тільки у далеких країнах, але і в Україні, і що вони – не тільки є чудовими, майстерними зразками академічного мистецтва, але є і надзвичайно цінними носіями національного духу, який вони разом зі авторськими штрихами, мазками пензля перейняли від своїх авторів.

При вивченні графіки як виду образотворчого мистецтва я вважаю доцільним ознайомлення з творчими роботами видатних українських художників-графіків Л. Тарасевича, Г. Якутовича, Г. Нарбута та ін., які зробили значний вклад у розвиток українського графічного мистецтва. У їхніх роботах, окрім незрівнянно великої мистецької ваги, виразно відчувається український національний дух, шана до нашої історії та культури, героїзму українського народу, що виявляється через виражальні засоби цього виду образотворчого мистецтва.

Вивчення живопису, його жанрової та видової різноманітності, на мою думку, необхідно супроводжувати використанням як елементів наочності творів українських живописців. У цій галузі мистецтва за його багатовікову історію плідно працювало багато видатних майстрів, тому сучасному вчителю є з чого обирати матеріали для наочності.

Я вважаю, що першочерговим для завданням для кожного національно свідомого вчителя  є донесення до учнів неоціненної ролі генія нашого народу Тараса Шевченка в українській історії, культурі, літературі, образотворчому мистецтві.  Останнє з переліку в значній мірі покладається на вчителя образотворчого мистецтва. Ознайомлюючи учнів з його графічними та живописними творами, ми сприятимемо відкриттю для дітей Шевченка не тільки як видатного поета, громадського діяча, але й не менш майстерного художника, що у своїй художній творчості яскраво проявляв інтерес до духовного світу, людини, її почуттів, мальовничих куточків рідної країни, пам’яток давнини, історичного минулого українського народу, образів видатних особистостей. Його живопис та графіка, так само як і поезія, дали поштовх до пробудження національної свідомості його сучасників та наступних поколінь українців.

На уроках та в позакласній роботі, крім огляду живописних творів, я використовую творчість Шевченка у таких аспектах, як ілюстрування учнями його літературних творів (коли це можна пристосувати до тематики уроку), доручення учнів до щорічного святкування Шевченківських днів через участь у виставках малюнків, стінгазет тощо.

Ще одним видатним художником представником українського живопису, у творчості якого дуже яскраво виражений національний колорит, є Микола Пимоненко – український художник, що здебільшого працював у побутовому жанрі. Його художні полотна – неперевершені ілюстрації побутового жанру в живописі, адже, крім композиційної довершеності, гармонійного поєднання кольорів, реалістичного майстерного виконання є ще й дещо більше, що так важливе в національному вихованні дітей. Це – зміст сюжетів його картин, що відтворює перед глядачем життя мешканців українського села – колиски української нації. Його твори звертають увагу на духовні цінності українців, такі риси нашого народу, як працьовитість, повага до людей, віра в Бога, патріотизм, сприйняття явищ життя більше серцем, почуттями, ніж розумом. Його живописні роботи по-особливому передають чарівний, інколи навіть загадковий світ українських звичаїв та традицій, які у наш глобалізований, технологічний вік значною мірою вже призабулися…

Висвітлення діяльності сучасних українських митців (дизайнерів, художників, майстрів декоративного мистецтва), які застосовують елементи національних культурно-мистецьких здобутків.

У своїй педагогічні роботі важливим засобом національного виховання вважаю ознайомлення учнів з творчістю сучасних українських митців, які застосовують мотиви народного мистецтва, трансформуючи його кращі здобутки у цілком сучасні твори, гармонійно поєднуючи в них минуле і сучасніть, і цим самим доводять гостру актуальність мистецьких здобутків давнини,  їх невмирущість та незнищенність. Це і колекції одягу та аксесуарів українських модельєрів, і оформлені дизайнерами в етностилі приміщення житлових та громадських споруд, і сучасні масштабні монументальні розписи патріотичної тематики, виконані майстрами цього напряму.

Наприклад, фантастичні образи Марії Приймаченко з’явилися в колекції одягу дизайнера Оксани Караванської, цікавих скульптурних інсталяціях Олексія Шевчука, виконаних із сіна (автор назвав їх «сіноскрипти»), у колекції шкіряних аксесуарів молодої прикарпатської майстрині Юлії Рев’юк. Дуже відомою для широкого загалу стала колекція одягу Роксолани Богуцької, створеної за мотивами західноукраїнських вишиванок. Вже декілька років поспіль у рамках етнофестивалю «Країна Мрій» відбувається проект «Етно-Fashion», де українські дизайнери представляють свої колекції, в яких присутні етнічні мотиви. Наприклад, модельєр Мар’яна Голюк презентувала колекцію «Берегиня» за мотивами трипільської культури.

 У контексті непростих політичних, суспільних, військових подій, що зараз відбуваються в Україні важливим завданням для себе я вважаю розкривати перед учнями важливу роль мистецтва у сприйнятті та осмисленні тих випробувань, що випали на долю нашого народу. Бо саме через твори мистецтва (вірші, пісні, графічні, живописні роботи тощо) переживання, емоції, душевні пориви, роздуми виражаються найгостріше, оскільки проходять шлях «від серця до серця». До цього хочу додати, що в цій потужній хвилі творчості українців багатовікові народні мотиви та символи теж зайняли вагоме місце. Згадати хоча б розписані захисні каски та щити мітингувальників на Майдані, які під вмілими руками художників розквітли яскравими барвами петриківського розпису, орнаментами традиційної вишивки, зворушливими, проникливими українськими образами, де є і сільська хата, і плетений тин в оточенні мальв і соняшників. На них також «ожили» з героїчного минулого запорізькі козаки – незламні борці за волю України.

Національне виховання на прикладі власної творчості вчителя.

Я, крім безпосередньої педагогічної роботи, також займаюся творчістю, в якій дуже часто використовую надбання українського народного мистецтва. Коло моїх творчих захоплень складають вишивка, дизайн одягу, художня обробка шкіри, декоративний живопис, декоративна лялька тощо. Я вважаю застосування власного прикладу важливим засобом національного виховання, який для мене означає донесення до учнів основних ідей своїх творчих робіт.

Як один із прикладів, хочу охарактеризувати свої творчі роботи, які я виконала для оздоблення нового приміщення Кривецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, що було відкрите у 2011 р. Це декоративне панно в аторській техніці, яке я назвала чотиривіршем «Цвіти, моя країно, барвистими кольорами, дитячими усмішками, чудесними узорами, чаруючою казкою, красивою природою, любов'ю батька-матері і сонячною вродою» (прикрашає вестибюль школи), а також панно в техніці декоративного живопису, що знаходиться в кабінеті одного з початкових класів «Світ рідної казки».

Творча робота «Цвіти моя країно…» створена не лише з естетичною метою. Мета розробки цього проекту значно глибша. Композиційним та змістовим вирішенням  цього художнього твору я хотіла відобразити багатство, самобутність, незрівнянну красу рідної землі, її природи, культури, народного мистецтва; донести з допомогою могутньої художньо-образної мови мистецтва все це до свідомості учнів та сприяти тóму, щоб в їхніх серцях проростали паростки любові, поваги до рідної країни, зацікавлення та захоплення надбаннями багатющої скарбниці народної культури.

Найважливішими об'єктами композиційної побудови твору є зображення двох дітей: хлопчика і дівчинки в українському національному вбранні. Центральними героями композиції цих двоє дітей обрано не випадково. Адже саме діти знаходяться в центрі всієї діяльності школи та системи освіти вцілому.

Важливими елементами композиції є також стилізовані зображення традиційного українського житла – чепурних хатинок з солом'яними дахами. Біла хатина – символ батьківського дому, з якого кожна людина вирушає в непростий життєвий шлях. Рідна оселя -  осередок формування та передачі з покоління в покоління родинних цінностей, без яких неможливе повноцінне життя як окремої людини, так і цілого суспільства.

Декоративне панно містить також багато елементів українського народного мистецтва. Це і барвисті писанки, і вишивані узори, і твори гончарства. Застосування цих елементів – вираження надзвичайно вагомої ролі народного мистецтва , його довершених творів у всебічному розвитку особистості учня, у різних напрямах його виховання, зокрема і національно-патріотичне.

Декоративне панно «Світ рідної казки» створене за мотивами українських народних казок,  виражає невід'ємність народної казки, легенди у вихованні дітей, особливо у молодшому шкільному віці, коли вони через алегоричні, казкові образи пізнають світ і особливості життя в ньому, знайомляться з загальнолюдськими та національними цінностями.

У моїй педагогічній діяльності вцілому, а особливо в позашкільній роботі, важливе місце посідає художня обробка шкіри, адже я крім викладання уроків образотворчого мистецтва і художньої культури,  ведення гуртка образотворчого мистецтва, веду заняття гуртка, де діти навчаються створювати художні вироби зі шкіри, а також сама займаюся цим видом декоративно-прикладного мистецтва. На заняттях гуртка учні ознайомлюються не тільки з сучасними тенденціями цього ремесла, але й з традиційними техніками цього мистецтва, мотивами орнаментів, що формувалися на наших Карпатських землях не одне століття, застосовуючи їх елементи у своїх практичних роботах.

У роботі гуртка «Художня обробка шкіри» я застосовую свою  авторську програму, яку я представляла підчас роботи обласної творчої групи вчителів образотворчого мистецтва, завданням якої була розробка програм різнопрофільних мистецьких гуртків, які повинні містити в собі народознавчий компонент, можливість застосування традицій української народної творчості, а отже сприяти національному вихованню дітей.

Висновки

Надзвичайно багата скарбниця українського народного та професійного мистецтва – потужний інструмент в руках сучасного вчителя для національного та духовного виховання школярів. Її неоціненні багатства творилися, відшліфовувалися не одне століття талановитими українцями і ввібрали в себе все те, що характеризує наш народ – щасливі та трагічні сторінки його історії, волелюбність, духовні цінності та моральні орієнтири, любов до рідної землі, ліричне, душевне сприйняття світу, прагнення в творчості оспівати красу та неповторність своєї Батьківщини.

Використання засобів української культурно-мистецької спадщини на уроках образотворчого мистецтва та в позакласній роботі з предмета демонструє учням чудові естетичні якості та самобутність надбань народної та професійної творчості, відкриває для них власне, унікальне, не схоже на інші обличчя української культури серед культур інших народів світу. Крім естетичної складової творів українського мистецтва, важливу роль відіграє складова духовна. Вона дає змогу учням наблизитися до сокровенних куточків душі нашого народу, його моральних, родинних та національних ідеалів, які знайшли своє відображення в давніх орнаментальних та колірних символах, у сюжетах мистецьких творів.

Крім теоретичного, важливе також практичне залучення дітей до творчості, в якій передбачене використання мотивів українського народного мистецтва. Пізнаючи і продовжуючи мистецькі традиції народу, учні засвоюють матеріалізоване в них народне мислення, опановують творчий досвід минулих поколінь українців. Це сприяє формуванню творчого потенціалу особистості.

Теоретичне та практичне освоєння кращих зразків культурно-мистецької спадщини нашого народу сприяє меті національного та духовного виховання учнів – формування цілісної особистості: творчої, ініціативної, всебічно-розвиненої, з твердими моральними принципами, яка відчуває свою співпричетність до української культури, ідентифікує себе з українською нацією та усвідомлює відповідальність за свої дії перед Богом, родиною, суспільством та рідною країною.

Список використаної літератури

1.   Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів, 1982.

2. Антонович Є. А. Естетичне виховання молоді засобами народного образотворчого мистецтва. – Івано-Франківськ, 1997.

3.     Горинь С. «Шкіряні промисли західних областей України».

4.     Альбом «Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини».

5.  Томашевський В.В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва // Рідна школа. –2000. – №4.

6. Національне виховання дітей та учнівської молоді в контексті історичного розвитку, традицій і культурних надбань українського народу: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26-27 вересня 2013 року / Упорядники: Келембет Л. І., Фляк О. О., Риндич О. М.  – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014.

7. Постанова Кабінету міністрів від 23 листопада 2011 р. № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти». Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України 4-5/2012.